педагогічний інститут

1) pedagogic(al)

2) ( що відповідає вимогам педагогіки) pedagogically ( educationally) correct

pedagogika...; педагогічний інститут – pedagogika institutı

1) учитель; учителька; викладач; викладачка

2) амер. проповідник

* * *

1) див. teach + - er

2) учитель; учителька; викладач; викладачка

3) aмep. проповідник

1) педагогічний інститут

2) спеціальне училище, технікум

1) педагогічний інститут

2) спеціальне училище; технікум

1) див. teach + - er

2) учитель; учителька; викладач; викладачка

3) aмep. проповідник

1) педагогічний інститут

2) спеціальне училище, технікум

n мен., кадр, навчання; підготовка; тренування; a навчальний; підготовчий

практична діяльність особи, яка націлена на поліпшення та удосконалення знань, умінь, навичок і т. ін. для виконання роботи (job¹) або досягнення визначеної цілі

═════════■═════════

adequate training відповідна підготовка; advanced training підвищення кваліфікації; advanced vocational training підвищення професійної кваліфікації; agricultural training сільськогосподарська підготовка (кадрів); apprentice trainings учнівство • професіонально-технічне навчання; appropriate training відповідне навчання; basic training первинна професійна підготовка; correspondence training заочне навчання; day release training навчання з відривом від роботи; environmental training природоохоронне навчання • навчання з охорони навколишнього середовища; executive training підготовка (і підвищення кваліфікації) керівників і спеціалістів; formal training формальне навчання; free training безплатне навчання; further training подальша підготовка; general training загальна підготовка; group training групове навчання; hands-on training практичне навчання; individual training індивідуальне навчання; industrial training виробниче навчання; in-house training підготовка власними силами; in-plant training виробниче навчання; in-service training навчання на місці роботи • підготовка без відриву від виробництва; job training професійне навчання; legal training юридична підготовка; management training підготовка керівних кадрів; mercantile training комерційна підготовка; occupational training професійне навчання; off-site training навчання з відривом від виробництва; on-the-job training навчання на місці (за місцем) роботи; orientation training професійна орієнтація; personnel training навчання персоналу; plant training виробниче навчання; practical training практичне навчання; preemployment training підготовка до влаштування на роботу; preliminary training попередня підготовка; preparatory training підготовче навчання; previous training попереднє навчання; product training навчання товарознавства; professional training професійне навчання • професійна підготовка; safety training навчання техніки безпеки; sales training підготовка торговельних працівників; sensitivity training тренування сприйнятливості; skills training професійне навчання; special training спеціалізована підготовка; specialized training спеціальна підготовка; staff training підготовка кадрів; supervisory training навчання середнього керівного персоналу; technical training технічне навчання; vocational training професійно-технічне навчання • професійна підготовка

═════════□═════════

to complete training проходити/пройти курс навчання; to conduct training проводити/ провести навчання; to extend training продовжувати/продовжити навчання; to get practical training проходити/пройти курс практичного навчання; to provide training забезпечувати/забезпечити навчання; to receive training отримувати/отримати підготовку; training allowance стипендія стажиста; training centre навчальний центр; training college професійне училище • технікум • педагогічний інститут; training course курс навчання; training of a crew навчання команди; training of personnel підготовка кадрів • навчання персоналу; training of specialists підготовка спеціалістів; training on the job навчання на місці роботи; training opportunity можливість професійного навчання; training pay стипендія стажиста; training period період навчання; training place місце навчання • місце проходження практики; training post посада стажиста; training scheme план навчання; training within industry система навчання в промисловості

АНТРОПОЛОГІЯ ФІЛОСОФСЬКА - в широкому розумінні - вчення про природу (сутність) людини; у вужчому - течія в західноєвропейській, переважно нім. філософії, що склалася у пер. пол. XX ст. А. ф. як спеціальна галузь започаткована працями Щелера і Плеснера (кін. 1920-х рр.). Її виникнення пов'язане з кризою класичних уявлень про людину та зі спалахом людинознавчих пошуків у кін. XIX - на поч. XX ст., із здобутками біології, психології, етології, медицини та інших наук, а також з передчуванням небаченої проблематизації людського чинника у наш час. Найближчі філософські передумови А. ф. - філософія життя Дильтпея та Ніцше, ідеї Фройда, феноменологія Гуссерля, натурфілософія Дриша; вона також увібрала біопсихологічні розробки Ікскюля, Келера, потому Болька, Портмана, Бейтендейка, Лоренца. Ознакою кризового стану класичного людинознавства Шелер вважав наявність на поч. XX ст. трьох різновидів уявлень: 1) греко-християнських (про Адама, Єву, творіння, рай, гріхопадіння); 2) греко-античних (самосвідомість людини вперше підноситься до поняття про особливий статус її у світі; в основі всього універсуму вбачають надлюдський розум, до котрого причетна людина - єдина з усіх істот); 3) природознавчих й генетично-психологічних уявлень (людина - достатньо пізній підсумок розвитку Землі, істота, котра різниться од попередніх форм тваринного світу тільки ступенем складності поєднання енергій і здатностей, які вже частково наявні раніше). Відсутність єдності між окресленими уявленнями спричинилася до спроби "на якнайширшій основі дати новий досвід філософських антропологій" (Шелер), наснажений пантеїстичним поглядом на людину як найдивовижнішу істоту, здатну трансцендувати себе, завдячуючи духові. Водночас дух розглядається як незвідний до філософської рефлексії. А. ф. притаманне прагнення осмислити укоріненість людини у світ та її якісну специфіку, яка розглядається у єдності органічних, душевно-емоційних, пізнавальних можливостей, культурних та соціальних імплікацій. Досліджуючи феноменологію органічних форм, Плеснер розглядає як визначальну сутнісну ознаку людини її ексцентричність: постійне хитання між необхідністю пошуків відсутньої рівноваги зі світом та намаганням усунути рівновагу, вже досягнуту в культурі й суспільному житті. За Геленом, людина відкрита світові через свою біологічну непристосованість, котра долається завдячуючи доцільній діяльності, створенню штучного середовища у вигляді культури та суспільних інститутів. Визначаючи людину як "творця й витвір культури", Ротхаккер і Ландман намагаються уникнути соціологічного редукціонізму в тлумаченні культури та людської сутності, визначаючи біопсихічні передумови моральності тощо. У руслі провідних ідей А. ф. формувались релігійна антропологія (Хенгстенберг, Гаммер, Ранер та ін.), педагогічна антропологія (Левіт, Гелен, Ротхакер та ін.), культурна антропологія (Ландман, Ротхакер та ін.), політична антропологія (Лемберг, Фюслайн, Риффель, Кальтенбрунер, Арендт, Рикер та ін.), історична антропологія ("нові французькі історики", близькі до школи "Анналів"), лінгвістична антропологія тощо. У кін. 60-х - на поч. 70-х рр. XX ст. у Мюнхені друкується фундаментальна п'ятитомна "Філософська антропологія сьогодні" (Больнов та ін.). 80-ті рр. позначено інтенсивною взаємодією А. ф. та герменевтики (7-томне видання "Нової антропології" під ред. Гадамера та Фогелера). Багато концепцій А. ф. (про органічну недостатність людини, ексцентричність, сублімативність, про деструктивність соціуму щодо природних підвалин людського буття та ін.) засвідчують її націленість на критичний перегляд класичних людинознавчих уявлень. Тяжіючи до багатьох "заперечних" (термін Шелера) посткласичних теорій людини, А. ф., на відміну від них, прагне водночас зберегти неперервність новоєвропейської світоглядної традиції, смисловими віхами якої стали, зокрема, антропологічне розмірковування, з одного боку, Канта, з іншого - Фоєрбаха. У Канта взаємопов'язані три зрізи антропознавства: теоретична антропологія (пізнання людини та її здатностей, передусім психічних), прагматична (пізнання людини в її практичних намірах та діях), моральна (розглядає людину в стосунку до всього, що та повинна створити, керуючись мудрістю, згідно з принципами метафізики моральних норм). Сучасні філософські антропологічні уявлення тяжіють до поєднання "позитивної" та "негативної" (заперечувальної) тенденції (остання особливо вияскравлена у Ніцше). Гайдеггер кваліфікує всю традиційну філософську гуманістику як вияв антропоцентричної зарозумілості людини, яка піднесла власне життя до "командного статусу всезагальної точки відліку", перетворила світ на "несвіт", зробила саму себе заручницею - засобом для втілення власних проектів панування над світом. Фуко показує, як на зміну бінарній антропологічній структурі класичної доби, елементами якої є істина й омана, приходить"тринарна структура" сучасної доби: людина, її безумство та її істина; він акцентує на когерентності антиномій антропологічної думки ("Історія безумства у класичну добу"). Логічним завершенням подібних тенденцій стала настанова Больнова щодо "сутності людини" як "відкритого питання": стикаючись із все новими виявами розмаїття сутнісних рис, ми не можемо достеменно знати, чи йдеться про певну їх сумірність, чи про непозабуту суперечність І. сторія філософсько-антропологічної думки в Україні позначена домінуванням ідеї про "вкоріненість людини у буття" ("сродність", "природовідповідність" у Сковороди). Ця ідея розгортається у взаємодію "внутрішньої" та "зовнішньої" людини. Проте переважання інтравертної світоглядної настанови "кордоцентричного персоналізму" постійно актуалізує питання про поєднання останнього з "Фавстовим началом" (Хвильовий, Юринець у 20-ті рр., антропологічний поворот 60-х рр., репрезентований школою Шинкарука). Філософсько-антропологічні розвідки Кульчицького (Мюнхен) наснажені спробою поєднати всі погляди на людину, які дає, побіч філософії, синтез природничих та гуманітарних наук, релігія та мистецьке відтворення "людського". Враховуючи кризовий стан сучасної культури, особливого значення для розмислу набуває питання про взаємодію близького до органічності шару "ендотимної підвалини" та близького до духовності шару "персональної надбудови". Слідуючи за Шелером, Кульчицький обстоює взаємодоповнюваність спроб "спіритоцентричного" та "біоцентричного" вивчення людини. Переваги цих спроб особливо унаочнюються при розгляді расово-психічних, геопсихічних, історичних, соціопсихічних, культурноморфічних та глибинно-психічних чинників, які зумовлюють характерологію укр. народу. Кульчицький акцентує на тому, що загальнолюдське існує у конкретних постатях національних чи епохальних (пов'язаних з історичною добою) типів, формування яких зумовлене національними та епохальними ("історично-часовими") психічними структурами.